І все ж таки тебе в собі пережила,
Міняючи твій образ у собі , як глину.
Ти вибрав мою душу, для жилля…
Жилляр, що вивчив тонкість Магдалини.
Тепер в мені від тебе тільки цятки.
Багато їх, зблизька й не розбереш…
А крок назад - і видно вже тебе зачатки,
Я не кажу вже, як дивитись з веж…
От тільки й так в мені ми вживемось
Я буду випромінювать тебе, як призма.
Не йдеш із мене. Що ж. Співіснувать вчимось.
На цей раз спробую прийом пуантилізму.


)


