Одинока моя одинокосте,

Хоч на кулі земній

І в квартирі своїй - не одна,

Так втомилась від однобокості

і числа – однина…

Я водила тебе у театри барокові,

У музеї, читала вірші.

Та не стала я менш одинокою

У глибинах душі…

Я штовхала тебе до самотності.

Пригальмуй, егоїстко м’яка….

Це душевний закон одноблочності,

Теорема така.

Скоріш до вікна, бо дощ,

В свої двадцять з хвостиком, ніби у п’ять

З ногами на підвіконня

Щоб куштувать

Присмак лікарняних палат,

Терпкий біль за домом у гостях -

Смуток- мій Понтій Пілат

Пригадав мене

гостро.

Отредактировано Юлия (2008-02-01 11:43:27)