*   *   *
Не витерти шпагу об світ,
Скривавлену шпагу!
Тебе він покличе на звіт
За цю неповагу.

І що йому відповіси
Крізь муки сумління:
Чиї тут звучать голоси
На всі покоління?

І хто твої сни голубі
Спровадив до схрону?
І чом не сховатись тобі
У власну корону?

— Навіщо ж у прийми лихі
Штовхаєш ти, світе?
Але у мовчанки глухі
Все небо зашите.

І зблиснуть зірки у траві -
На іншу підкову.
Не витерти шпагу об світ,
Немов об полову…