* * *
Постраждаєш
за квітку на паперті
і за кригу в очах.
Постраждаєш
за спільний неспокій
і за усмішку власного дня.
Постраждаєш
за втолений біль
у чиїйсь незбагненній душі
і за пальмову віть
під небесними хорами.
Постраждаєш
і візьмеш назад
всі слова,
необачно розкидані…
І можливо, тоді
від обридливих пут
обереш
зовсім іншу
дорогу.

