БЕЗСОННЯ

1.
О Боже мій!
Я все-таки люблю
цю жінку.

Вона від мене
крилася журбою.

Вона до мене
ближчою не стала.

Та я люблю її —
І очі, й губи, й груди…

Хоч самоту свою
ніколи не розвію
в ній.

2.
Розхристане моє багаття,
Самотність відчаю,
величчя безвість,
послухай лиш бо —
як зірки лунають!

Коли ж ти, жінко,
схаменешся в мене?!

Коли почуєш
той жорстокий гомін,
той дзвін набатний,
що, як сонце, гине
в моєму серці?

3.
Спи, кохана.
Нехай Господь сьогодні
тобі насниться.
і розгойдає в зоряній колисці.

А коли зійде ранок,
я знов тебе 
до тиші
відпущу.