ВІДЛУНКИ

*    *    *
Ми вдвох так схожі,
наче краплі мовчання
дощу на шибках.

*   *    *
Раптом згадав я:
треба стрічати весну.
Певно, вже осінь.

*   *   *
Ти - серце світів.
Ця оаза без тебе -
пустеля для сліз.

*   *   *
Розпачливий дощ!
Не врятуюсь ніколи
від сліз твоїх я..

*    *    *
Вже осінь прийшла,
але мене мої сни
будять бруньками.

*    *     *
Скелі мовчали.
Лиш вітер щось шепотів
поміж ущелин.

*    *     *
Весна навкруги.
Але сніг все не хоче
злитись з водою.

*    *     *
Ти гукнула мене
з безодні... Я ж подумав,
що то лиш луна.

*     *     *
Годинник спішить...
Значить, я знову кудись
встиг запізнитись.