* * *
За все неминуле — пробач.
На все немайбутнє — оплакуй.
Пустилися дні наші вскач,
Знегоди віщує оракул.
Сліпуча жага таємниць
Лягла між осліплими нами,
І промені наших зіниць
Пройшли крізь зачинені брами.
Та як заплатити за смисл,
За поклик, за мить, за відвертість,
Коли лиш оплакана вись
Рятує коханих від смерті…
Отредактировано AleksGun (2008-01-18 12:40:53)

