Кожна людина на світі насправді прагне лише одного, живе заради одного – Щастя. Така наша справжня самоціль. Досягти її – то наше найбільше прагнення. Ми йдемо до цієї мети різними способами. Хтось хоче стати Щасливим завдяки багатству, інший вбачає шлях досягнення Щастя через славу, третій бачить Щастя у владі… І так мільярди нас шукають Щастя, кожен окремо, за допомогою свого варіанту, не звертаючи увагу на інші варіанти, адже гадаємо, що саме наш є вірним. Все наше суспільне життя є постійною гонитвою за щастям, яке за нашим уявленням має вельми погану властивість: воно завжди вислизає із рук. Саме через це більшість гадає, що щастя – це просто мрія, а мрія сама по собі є недосяжною. Світ підтримує нас у нашій гонитві за щастям завдяки нашій власній заздрості. Ми бачимо якогось видатного актора на екрані телевізору і все. Думка типу “Бути відомим – ось справжнє щастя. Хочу здобути суспільне визнання!” має здатність руйнувати особистість, адже вона “допомагає” зрозуміти свою неповноцінність перед іншими. “Він кращий за мене, бо він домігся того, що його талант визнав світ” – це думка не людини, думка жертви, яку загнала у кут власна заздрість. Телебачення та інші ЗМІ провокують нас на заздрість, адже завжди крутять історії людей, які є успішнішими у чомусь за нас самих. Тому у нашій уяві спочатку формується, а потім стає усталеною картинка вельми розпливчастого ідеалу, який завжди ставить нас на власне місце. Спортсмени, музиканти, актори, політики та інші особи негативно впливають на нашу підсвідомість, розширяючи простір для пошуків щастя до небаченої міри. І чим довше ми піддаємося цьому впливові, тим більше всередині нас укорінюється світогляд жертви, світогляд особи, яка насправді не здатна досягнути будь-яких життєвих висот. Все, на що здатна така людина, обмежується само руйнуючою заздрістю. А це також передбачає насамперед деградацію такої людини.

Озирніться довкола. Хіба не це ми бачимо довкола? Хіба наше життя не є насправді гонитвою за тими цінностями, котрі нам так переконливо нав’язують? Зрештою хіба ми не прагнемо того, що й інші? Вдумайтеся! Таке явище робить наші власні прагнення чужими, а наші цілі – цілями інших людей. У гонитві за щастям суспільство нав’язує кожному своє “ідеальне життя”, але огортає той жаданий ідеал густим-прегустим туманом. Згадуючи Ніцше, не можна привести таку його думку: “Людині потрібна ціль, вона швидше надасть перевагу бажати Ніщо, ніж ніщо не бажати”.

Люди, які мають сильну волю і завдяки цьому чинять супротив впливові суспільства, змушені обмежувати себе у багатьох речах, на яких вже стоять ярлики “блага цивілізації”. Вони здатні пожертвувати багато чим, окрім своїх власних справжніх цілей. Більшість, тобто та частина, яка живе суспільними інтересами, переживаннями та цілями, вважає життя таких людей аскетичним, а власне таких особистостей диваками. Однак саме такі диваки мають найбільше шансів стати насправді великими людьми. Тільки б не піддатися впливу суспільства, не захопитися його ідеалами, не збочити зі свого шляху, не піддатися вмовлянням працювати “на благо” людства. Бо тоді вже все для такої людини буде втрачено.

Погляньте, прислухайтесь, вдумайтесь, спробуйте подивитися на своє життя збоку, стороннім спостерігачем. У нашого суспільства хворі мрії, нема такого місця на нашій планеті, куди б ці мрії не проникли. Повітря, земля, вода і вогонь – навіть ці надзвичайної сили стихії вже заражені ними. А ми цього не відчуваємо, адже живемо від народження у хворому світі. Ця хвороба дуже важка і потребує тривалого лікування, адже інфекція не під шкірою у пацієнтів, інфекція у самому їх серці. Щоб її вилікувати потрібні великі затрати часу та енергії. Крім того, така хвороба не минає без наслідків. Кожного із хворих чекають наслідки.

Тепер я хочу запитати Вас про щастя. Чим для вас є щастя: гонитвою за загальним ідеалом, загальною метою, загальною хворою мрією чи – спробою самореалізуватися, розкрити свої таланти і завдяки цьому принести справжню користь хворіючому суспільству? Ваша творчість, те, що виходить з-під ваших рук – ось найкращі та разом з цим найекономніший, і, як не дивно, найдієвіші ліки для хворих. Ваш талант – ось засіб достукатися до хворих сердець! Лише використовуйте його!

Успіхів Вам!

Отредактировано Виктор Шупер (2010-02-19 15:27:29)