Я обожнюю колонки у твоїй кімнаті… Мене життя позбавило якісного звучання, але нагородило якісною музикою. В тебе ж навпаки. А, може, й ні… Ти слухаєш український андеґраунд ний рок, а я приношу свої диски Земфіри, і ми разом п’ємо на кухні чай із печивом.
«А девочка созрела!»
Ні, не созрєла. Я не вийду за тебе заміж. Мені байдуже, що тобі 25 років і ти їдиш із трупою до Варшави.  Я залишуся тут і буду гноїтися у цьому рудому місті. Я знайду собі іншого хлопчика (чоловіка? дівчину?  Але точно не жінку) і під рок інших національностей питиму інші напої в інших кімнатах. Тільки іноді натикатимуся у моєму жеже на твої фото і ніяк не зможу наважитися стерти їх. Ти посміхатимешся у своїх шалено червоних кедах, а я обійматиму твій Всесвіт на чотирьох мегабайтах формату « .jpg». А ще на кривавих стінах замку залишиться твоє графіті, котре буде за тобою сумувати. Я прийду туди, дістану молочну «Корону»і з’їм, не поділившись ані з тобою, ані з графіті. А ти гратимеш на європейських сценах безумців українській діаспорі; у гримерці висітиме моє фото а-ля «60’s», підписане «Я – его муж»; на автографи ти видиратимеш аркуші рожевого кольору з того самого блокнота, з тим самим Вінні-Пухом.
Сьогодні мені подзвонила подружка (завжди теперішня кохана) і сказала, що її назавжди НЕ колишній хлопець хоче із нею… Ну того, чого хочуть усі чоловіки… А він чоловік? Я постійно йому повторюю, що ні! Наявність статевого органу ще зовсім не означає моральну стать. Отже, це воно на ім’я «Поля» (Пол? Оля? Алєг?) хоче переспати із моєю подругою. Вона його, звичайно, послала, наговорила купу неприємних слів і порадила звернутися до дзеркала.
Так ось! Я радію, що ти не опинився на місці того бідолахи (бовдура? йдіота? недоробленого секс-гіганта?). Бо спочатку тобі б відмовило моє кохане створіння, потім я (твоє кохане створіння) і ти, врешті решт, зсуїцидив і не поїхав до Європи. Але я б хотіла, щоб ти став Куртом, а я вічною славетною рок-вдовою Кортні Лав. Однак ти не схильний до самогубства, і то плюс. Я дуже часто намагалася тебе позбутися. А ти приперався у новій, заздрісно дорогій сорочці із пафосно схованим лейблом, приносив німецький шоколад, дарував квитки на джаз і дозволяв піти не з тобою.
Коли останнього разу ми бачилися, я знову сиділа у твоїй кімнаті. Саме тоді ти мені освідчився, і саме тоді я тобі відмовила. Так от, любий ти мій, ніколи не вдягай цієї рожевої сорочки. Ну яка нормальна баба хоче вийти заміж за ґея?! Да, я хочу, але ж я не нормальна баба, тому мені можна. Я даю тобі гарну пораду – коли некс тайм вирішиш одружитися, вбери своє досконале, як на мене, тіло у щось менш пафосне і більш дурнувате. І чого ти до мене причепився із своєю Європою? Я – сука-патріотка і своєї гарної задниці з України не винесу. Так, я стану восьмим чудесом нашої мальовничої Батьківщини.
Любчику, я писатиму тобі своїх «блядських листів». Так-так, саме як у моєї Карпи і твого Жадана. Я писатиму тобі, мабуть. Але в дорогу подарую моє найстрашніше фото. Ну щоб ти точно надсилав мені відповідей. У тебе симпатичний друг, тому не хвилюйся – я в надійних руках.
Чого тобі ще сказати? Ти класний мужик. Мабуть, заслуговуєш таких пай-дєвочек як мої одногрупниці, але не заслуговуєш мене. Бо ти Ангел. Колись я скажу, що любила тебе, а ти скажеш, що не знаєш мене. Бо ти станеш зіркою. Тож поцілуй мене міцніш на прощання і вилазь через вікно до Європи.

Отредактировано caЯЯioN (2010-01-16 21:10:45)