Першим зимовим холодом крізь кватирку розпочався грудень .Ось і настала очікувана , а для когось зовсім непрохана, зима. Як би там не було, проте зимові свята люблять усі. Хіба є такі ,що зі мною не погодяться? Кожен рік ми із задоволенням святкуємо новорічні свята. Вони овіяні якоюсь атмосферою казки і чарів. Ще з дитинства ми закарбували в пам’яті запах хвої, мандаринів, бій курантів, щасливі обличчя рідних і море подарунків.
Тому Новий рік викликає в нас якнайприємніші асоціації. Ми вже подорослішали, проте мало що змінилося. Ми так само любимо прикрашати ялинку, готувати олів’є, ласувати цукерки, дивитися новорічні мюзикли і купувати подарунки. І нехай прикрашати ялинку це язичницький, а не християнський обряд, проте ялинка – це атрибут свята, дух чарівництва, що ми бачимо в грайливому миготінні її вогників. І  нехай ми вже не віримо в Діда Мороза і самі купуємо подарунки рідним і друзям. Проте ми віримо в казку, в яку ,хоч і не надовго, але потрапляємо кожен рік. І хоча не чарівні слова Снігуроньки  з дідусем запалюють вогники на ялинці, а досягнення людства - електрика, ми віримо в чари! І хай ми знаємо , що наші бажання збуваються шляхом власних кропітких старань і допомоги близьких, проте ми віримо в диво! З року в рік ми знаходимося в очікуванні чогось надзвичайного і дивовижного, і щиро сподіваємось на те, що воно таки трапиться!