*    *    *

Близько до мого зачасся
Випав причастя квиток.
Я ще не знаю, чи вдасться
Випити щастя ковток.

Я ще не знаю, чи буде
Срібло у струнах моїх
І чи ударить у груди
Хвиля під назвою "гріх".

Ні, самота не вмирає,
Лиш переходить у крик.
Стане зачиненим раєм
З розсипом зоряних крихт.

Стане загубленим світом
Серед заблуканих тиш.
Небом душі не повитим,
Де ти між світлом летиш.

Де ти шукаєш недремно
Над полюсами утрат
Пересторогу від темряв,
Що визирає з-за ґрат.