Ти дивишся у вікно,
вітер колише твої дерева
і поїзд стукає:
ми не бачились давно.

Але мусони є мусони,
і як би сумно
під час їх не було тобі,
ми, врешті, зустрінемося в Херсоні,
щоб побути удвох у журбі.

Щоб перечекати їх і кохатися
відслідковуючи плями на Сонці,
прокидаючись кожного ранку у постілі
заново зустрічатися,
побачивши нові сліди на тілі.

І це наша з тобою тема,
а інші – до біса,
ти і я у кімнаті тісній
і ніякої більше проблеми,
окрім цього пустого міста.