Кілька років тому захоплювалась написанням пісень... Учора перебирала старі записи і знайшла цікаву роздруковку... Пісня, написана для джазу... Сильно погано?

Дурною була:
Твоя любов - це цукерка,
Відкрити змогла,
Але ж то обгортка.

Впіймавши мене,
Ти став моїм богом.
Віддала себе
За першим порогом.

І цей біль в мені!
Я на самоті!
Стіни тиснуть на мене,
Їх будую без тебе!
І не помічай,
Як страждаю я!
Повертаюсь, повертаюсь у ті дні,
Які краще забути!

Не помічала,
Що була за ляльку.
Від щастя літала,
Дивилась крізь пляшку.

На мить повернусь
У твої обійми...
Знов віддаюсь,
Зумій мене зігріти.

Надірвала себе!
Цей біль точить мене!
Ти отрута моя!
Я навіки твоя!
Помиляюсь завжди!
Не дійти до мети!
Повертаюсь, повертаюсь у ті дні,
Які краще...

Та я не сдаюсь,
Із собою борюсь.
Де провина моя?
Цей біль доля моя?
справа часу, а в тім
Докладу я зусиль...
Повертаюсь (постійно) у ті дні,
Які краще забути!

Я так хочу кисень відшукати
Та не вистачає мені знов неба, неба, неба...
Кінця мабуть немає сенсу чекати,
Я хочу вперше пірнути в небо, небо, небо...

Я кричу в пітьмі:
"Дай спокою мені!"
Моє серце в крові...

Це правда, любий мій,
Що весь світ творю тобі!