Армагедон надій

Просковзнула тінь за ріг будинку
І хитнулось павутиння на стовбі.
Вечір з сонцем все видовжують малюнки.
В голові спинився часу біг.
Долинають випадкові звуки,
Розбиваючись у бризки. У очах
Б’є калейдоскоп. Шалена муха
Крутиться у скронях – дикий страх.
Хтось ножем розсік завісу щастя
І розбив переді мною світ:
Мить його уламки вниз злітають,
Скрізь навколо – всесвіт, дим і свист.
Чорна дірка у моєму мозку
Скручує у себе всі думки,
Слів, картин, емоцій цілі стоси
В хаос крику перетворює німий.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Чи життя на цьому закінчилось?..
Ранком свіжий вдих мене збудив.

26/27.08.2009