Осінь

Повертає на осінь небесний годинник.
Ллють дощами у ночі руденькі хвилини –
І як светр від прання чи вручну, чи в машині
Сіда неохоче за дниною днина.
Несе попід пагорби хвилі холодні
Могутній Дніпро,  що ним досі ми горді.
По парках спадає каштанове листя –
І золота гори прикрашують місто.

Засмагу ховаю під куртку і штані,
Ловлю з-за будинків проміння останнє.
На заході сонце ще пестить волосся.
Улюблена йде до художників осінь.

Уранці плюс вісім, удень трохи більше.
Недовго – і стане це листя торішнім.
Каштанова врода злетить килимами,
Птахів проводжатимуть хлопчик і мама.

Вже зникла дитяча юрба з підворітні,
Вже білий комірчик під очі блакитні
І ранець важкий, ніби в нім самий камінь,
Дорослість у грудях – ідуть першачками.

23.08.2009