Ой у полі знову зацвіла калина –
Це по воду чисту збиралась Христина,
Як принцеса швидко вбралася у шати –
Мабуть сестрі треба відра підіймати!

Ото б танцювала з вечора до рання,
Мала би цілунки, думи, сподівання,
І оце б на місточок до млина ходила,
І була б одному красеню лиш мила!

Ой, біля калини шелестять тополі,
З відрами плететься Христя мимоволі,
Мати тепер стала Христю виглядати,
Бо ще рано доню заміж видавати!

А біля тієї чистої криниці,
Сидять парубочки, сидять молодиці,
І на Христю оком услід поглядають,
Та сміючись, тихо все її повчають:

- Не ходи ти Христю з хлопцями до кручі,
Там у панськім саду, груші є падучі,
А ще чумаченьки  возять у Крим сіль –
Заберуть з собою – матері лиш біль!

Якось мати Христю на двір не пустила,
Наче плющ ядучий стан її обвила:
-Ти не будеш Христю, допізна гуляти,
Ти не будеш доню легеня кохати!

Топає ногами Христя з пересердя,
Вимагає в мами краплю милосердя,
Усі чують сварку, як табун регочуть,
І всьому зав’язку дуже чути хочуть!

Бо була та Христя з хлопцями на кручі,
І були події після неминучі,
До господи сватів більше не діждатись –
Ніхто не бажає з Христею побратись!

Ой у полі-лузі бавиться дитина,
Сиротою стала – от лиха година!
- Де ж ти згинув тату?Де ти мамо Христя?
Висохла калина, облетіло листя!..

24.06-25.06.2009 р.

© Copyright: Вячеслав Нетецкий, 2009
Свидетельство о публикации №1908145789