Весна, +20, майже улюблений квітень,
Моє Сонце з великої букви висушує останній холод,
Біло-криваві бруньки, знайомий кисень,
Серце на склі, кроси, фінське соло...
І так щороку: однакові біти головного м*язу,
Купа знайомих, яких так хочеться позбутись,
Веселий погляд, моїх таємниць в*язень,
Фальшиві рими, з якими доводиться бути;
Тавро, два роки тому поставлене
За інквізиції трагічних королів,
Моє ім*я, подіями знеславлене,
Бульвар, алеї, світло ліхтарів...
"А за вікном - майже весна", - співає геній,
А я рахую дні до рокового квітня...
Мені так лячно у фобіях імперій...
В бібліотеці пам*яті не вимикають світла...
(7.04.09)
