Вона назвала мене генієм,
Натякнувши на імпресіонізм,
А я вже писала нову серію
Про мій мильний модернізм.

Якби вона знала, як то бути психом:
Бачити те, чого не бачать інші,
Думки зустрічати сміхом,
Складати неформальні вірші,

Ловити себе поза стандартом,
Бути нетрадиційним у всьому,
Матеріальне абстрагувати,
А духовне рахувати по-новому,

Множити кохання на зерО,
Дружба - мінус безкінечність,
Щастя - демоном в ребро
І з посмішкою зустрічать буденність,

Спокійно сприймати жахливе,
Відкривати очі на правду,
Сумління - нудне, як снодійне,
Не носити дешеве "Prada"...

А потім бути самотнім,
Шукати споріднену душу,
Ділити із нею турботи
Про емоційну сушу,

Чекати від неї удару,
Бо розчаруванням напився,
Грать в незалежну пару,
Щоб біль знов не з*явився,

Знаходити спокій у римах
І довгих реченнях прози,
Заповнювати клітини
У зошита метаморфозі,

Боятися шизофренії,
Галюцінацій зору,
Вірить в ілюзію мрії
На пігулках нервово-хворих...

За ту геніальність є плата!
А ти готова до цього?
Тобі ще потрібно пізнати
Вартість мистецтва дурного.

Іди! Я не крикну "Стривай!"
І не опущу шлакбаум.
За все є ціна, пам*ятай,
Рудий ангел у рудім town!

(27.02.09)

Отредактировано caЯЯioN (2009-08-12 22:18:32)