Чийсь зламаний голос набирає ноти,
Брудними лініями світло по стелі,
Не відчую смак і не відчую дотик
І навіть протяг не стурбує двері.
А ще - параноя про клишні тіні,
Самотність надсолодка, щоб з нею чаю пити,
Зелений театр Земфіри в Христині,
Уявні тварини, яких не схопити.
Чорний блокнот, ручка і хитка Муза...
Ні! Муза постійна, вона, стерво, сильна!
Часом коханкою, часом - у друзі,
А я не встигаю списати клітини.
Уже перша ночі і зранку на пари,
А я все вкладаю у рими контекст.
Ніяк не уникнути цієї драми -
Щоночі із Музою граюся в секс.
(23.02.09)

