Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!! |
Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.
Вы здесь » Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!! » ПОЭЗИЯ » Радость жизни
Оставшийся один, - единственный из миллиона,
Кто пережил невзгоды гроз, и солнца жгучий зной,
Сквозь ветви голые он наблюдал окрас озона
И слушал снизу смерти отголосок – братьев падающих вой.
И созерцая их – летящих на земного шара снежный ком,
Пришла к нему разгадка мироздания, как озарение, - волной:
Вся радость жизни в этом мире заключается лишь в том,
Что он пока еще на дереве – пока еще живой…
окрас озона
?
А отсиживаться на дереве, пока внизу гибнут братья - это трусость, а не постижение мироздания.
А отсиживаться на дереве, пока внизу гибнут братья - это трусость, а не постижение мироздания.
Та ладно..... все же там будем....... 
)))))))))))))
И созерцая их – летящих на земного шара снежный ком,Пришла к нему разгадка мироздания, как озарение, - волной: Вся радость жизни в этом мире заключается лишь в том,Что он пока еще на дереве – пока еще живой…
А ведь дествительно приходит озарение и постижение мироздания.
А отсиживаться на дереве, пока внизу гибнут братья - это трусость, а не постижение мироздания.
Что значит отсиживаться? Он мог как то помочь своим братьям? Нет конечно. Ему это неподвластно. А лететь вниз за компанию или из чувства какой-то вины, которую нам пытаются насадить все кому ни лень, - это глупость. Всему свое время.
Borzak, из всех Ваших троих стихотворений этот мне нравится больше всего. Он очень экспрессивный и главное не нужно выуживать глубокую мысль из хитросплетенных фраз. 
Отредактировано redisskka (2009-08-06 20:54:07)
А шо я сделаю....... когда они там запутались.......
Выпутывать 
ну...... вот вытягиваю..... потихоньку..........
Все гениальное - просто (одно из моих любимых банальных высказываний)
отсиживаться на дереве, пока внизу гибнут братья - это трусость, а не постижение мироздания.
Ну, не знаю... Радость выжившего вполне обьяснима. )))
Все гениальное - просто
але не все просте - геніальне
а небажання випутувати свідчить частіше всього про лінь чи недостачу фантазії.
але в тексті думка проходить хороша. але друга строфа якась недотягнута. враження що останній рядок вичавлювався
небажання випутувати свідчить частіше всього про лінь чи недостачу фантазії.
Может быть. Но иногда встречаются непонятные непосвящённому читателю места, о которых сразу хочется спросить автора. Люди ведь не видят одинаково. А простые стихи не вызывают напряжения от попыток правильно вникнуть в тонкости авторских мыслесплетений. Тем и примечательны.
правильно вникнуть в тонкости авторских мыслесплетений
прикол тут в тому, що ти сам вибудовуєш для себе якусь версію. дарма, що вона не співпадає з версією автора, головне, щоб тебе від того перло. я деколи пишу і точно знаю, що якусь думку ніхто не зможе розгадати, але вона несе якесь естетичне навантаженні і цього достатньо
я деколи пишу і точно знаю, що якусь думку ніхто не зможе розгадати, але вона несе якесь естетичне навантаженні і цього достатньо
Это имеет смысл. Просто привычка расшифровать читателю, чтоб дошло пока трудно истребима. Очень редко пишу, не заботясь о том, как поймут. Такие вещи валяются в папки "Личные". Называется: я читаю, я понимаю... Сама себе режиссёр.
мо
Такие вещи валяются в папки "Личные"
може не ховай (якщо не дуже вже інтимне), а якщо ти позбавляєш цим когось чогось? (накрутила, мать його)
а небажання випутувати свідчить частіше всього про лінь чи недостачу фантазії
Так, в мене часто є небажання випутувати, тому я навіть часто і не намагаюсь вникнути у зміст вірша і навіть часто не дочитую, але навряд чи це свідчить про мою лінь і відсутність фантазії. Мені здається тут справа в іншому - просто не подобається нагромадження слів і складних конструкцій. Я люблю все просте, легке. І це скоріше моє світосприйняття. Все насправді просто і разом з тим геніально, а ускладнення для тих, хто любить ускладнювати, а потім виплутуватися. Я ускладненя не люблю. Навіщо? Не бачу в тому сенсу.
А глибоку геніальну думку, від якої тебе "прошибе наскрізь" можна виразити просто. Навіть якщо вона метафорична. Але... Кожен пише як йому подобається і має на це повне право )))))
А глибоку геніальну думку, від якої тебе "прошибе наскрізь" можна виразити просто.
я про це і говорю. а от просте слово не завжди геніальне, бо геніїв не так і багато, тому і так рідко прошибає. сказати просто, щоб це було геніально надзвичайно складно, напевно складніше, ніж нагромадити конструкцію.
просто проблема може бути ще і в заниженому естетичному "запросі". комусь достатньо, а комусь хочеться більшого
сказати просто, щоб це було геніально надзвичайно складно, напевно складніше, ніж нагромадити конструкцію.
Це точно
Але дуже часто нагромаджені конструкції нічого не несуть крім купи пустих слів, які ти розпутуєш, розпутуєш, а.. розпутувати там нічого, бо автор, виявляється, за вітієватістю заховавв.... бездарність. Таке, на жаль,часто буває.
А писати просто і стисло - це справжнє мистецтво.
Хтось із відомих ораторів у листі до знайомих написав: "Вибачте, я написав Вам довгого і заплутаного листа, бо в мене не було часу написати короткого".
Отредактировано redisskka (2009-08-06 22:10:06)
заховавв.... бездарність.
тому є своя назва - графоманство. це бич для мозку читачів ((((
Грузите апельсины бочками..............
соррі. ми тут в твоїй темі розсілися як вдома ))))))
Не....... чем больше вы скажете тем лучше выдет следующий....... ..... хотя когда я эту тему развивал так глубоко не задумывался...... была просто осень....... и была легкая грусть...... все остальное мне рассказал последний зеленый лист на дереве.........
може не ховай (якщо не дуже вже інтимне), а якщо ти позбавляєш цим когось чогось?
А что, это мысль! Повыкладываю свои "историческо-дракулические" вещи. Может, действительно кому-то понадобятся подобные... ДУмы. 
Вы здесь » Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!! » ПОЭЗИЯ » Радость жизни
