Крихти хліба з-під гострого леза
Розпорошені на скатертині.
Ти так само словами нестерпно
Розтинаєш мене по клітині.

Я себе бачу в дзеркалі сталі,
А від тебе самі лише бліки.
Ти порізав мене вустами
І батожив у гніві криком.

Поцілунків твоїх гребінь
Увіп’явся в моє волосся,
Своїм холодом металевим
По спині моїй голій пройшовся

І сліди залишив на шкірі
Він червоними борознами.
Ти струсив у долоню крихти
І безжально склював птахами..