Гострим ножем і мільйонами палиць
Ваші слова - у спину, у груди!
Ваші слова - тінь співучасниць
Страшенного вбивства... А що скажуть люди,

Коли ця дитина прокинеться психом?
Душею простуджена, мозком залишена,
Не здатною тишу прорізати криком,
В*язницею марив наскрізно вишита...

Спадковість, раптовість - шукайте причину,
Забудьте у дзеркало знов подивитись,
Давайте пігулки - лікуйте причинну,
Наважтесь із сумнівом вперше зустрітись!

Та ви не побачите кулю всіх слів,
Що вЛУчно з душі решето набивала,
Опустите голову, декілька сліз,
Утнете раптове "Хіба-то ми знали!"

Отямтесь, стрілки! Нам ще поруч прожити
Десятиліття! Спаліть свою зброю!
Навіщо одинаків губити?
Навіщо гріхом помножити долю?

Без перехресть, в окремій кімнаті, -
Так можна, так треба... І кожен за себе!
Без чеків, рахунків, анонсів квартплати...
Так просто до стелі приклеїти небо!

(лютий, 2009)

Отредактировано caЯЯioN (2009-07-27 20:05:48)