Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!! |
Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.
Вы здесь » Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!! » ПОЭЗИЯ » Асканійський ковил
На полотнах надій
залишаю ажур -
виноградні листки
із долонями тиші.
Я покличу в віки
цю безжурну межу,
за якою мені
Всесвіт волю пропише.
Тільки в сонячний степ,
тільки в зоряний пил
я зійду із полотен душі
неоглядно.
Цей міраж вдалині -
асканійський ковил
із дитинства, яке
залишилось за кадром.
Алекс, стихотворение однозначно пришлось по вкусу!!! особенно финал - в десятку!!!
но всю эту прелесть, лично для меня, портит сбой ритма в этом месте:
я зійду із полотен душі
неоглядно.
Ну так, там взагалі-то енжамбеман (перенесення). По ідеї треба було відформатувати:
...я зійду із полотен
душі неоглядно.
Але тоді "душі неоглядно" звучить дещо неоковирно. Бо розривається фраза "із полотен душі". Тому довелося пожертвувати ритмом.
Запрошую всіх на свій блог:
Алекс, на твоем месте даже не задумывался бы и сделал этот разрыв фразы. Звучание получается именно таким, как надо! и читатель всё правильно поймёт! с пунктуацией ведь всё в порядке!
Гм, може, й справді так зроблю. Дякую!
Всесвіт волю пропише
де взяти рецепт?
Ритм хороший. Песенный какой-то. Был бы шлягер! )))
Справді шлягер був би!))
Особливо:
"виноградні листки
із долонями тиші"
Оце взагалі до самого серця))
Дякую, пані!
Вы здесь » Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!! » ПОЭЗИЯ » Асканійський ковил
