Зоряне небо з-за хмар неприступно високе.
Хвилями море шумить під обривом внизу.
І на поваленім дереві з склянкою соку
Я проводжаю надиблену вітром весну.

Менше години лишилось до першого літнього дня,
Менше долоні по відстані птаху за обрій польоту.
Ковдра спасе від пекучого вітру вогня,
Дасть дочекатись світанку над часу потоком.

Хвилі солоні ритмічно торкають пісок,
Їхня розмова без змісту доповнює тишу.
Дим від багаття пече і сльозами стіка між гілок.
Очі заплющу. Останні хвилини до півночі.

~~~
Зорі у небі - гучна галаслива юрба,
Їх метушня з сизим блискотом: щастя - по крові.
Сиплеться пилом безмежність і радість нова
І жартома розбігаються срібні відлунки по ковдрі.

~~~
Срібні відлунки займають місця поміж хмар,
Ластик невпинно стирає почорнене вчора,
Місяць, уважний, усміхнений сонцем вівчар,
Тане з останніми кроками в тихеє море.

Отредактировано ЛебедеваСветлана (2009-07-12 12:34:23)