Сакральний образ трамваю
Перекотиполем біжить від мене,
А за кермом - божевільний ангелик,
Помічає на карті рай і підіймається в небо.
А я йому машу рукою
На прощання (аж до сміху трагічне прощання).
Дельтоплан трамваю вже за Сонцем.
Я посміхаюсь, і раптова злива чує мої ридання.
І без чортівні я проґавила рейси
Червоного рогатого сакраЛУ.
Шмаркаюся у хустку оптимізму.
Я вийшла в "дамки" у шахах анти-ідеаЛУ.
(28.06.09)

