Стукіт пальців у затишші,
Лине хвиля знизу вище...
Роздирає звір легені,
Пальці складені у жмені...
З вуст до ока відіб'ється,
Стукіт з тишею сплететься,
Накриваючи собою,
В плин затягне з головою...
Розливаються озера,
Місяць тягне своє небо...
І цілують хвилі срібла
Стрічку миті, що поблідла,
Щось ковтнувши наостанок...
Зісковзає з неба ранок,
Чимось денним замінивши,
Прохолоду тиші вбивши...
До незвіданних земель...
Стежка плину і уяви
Поведе, що завжди з нами...
Сміх лунає на дорозі...
Очі тліють у тривозі...
Сказане у лійку ехо
Відгукнеться недалеко,
Перекручуючи голос...
Похилився в полі колос...
Плід нав'язливих ідей...
//26.08.08

