На грані зіниць

Прийняте ротом повітря
Розтечеться водою над тілом,
Розсіється хмарами зілля...
Над гірським утомленим схилом...

Тихий звук у порожнім овалі
Відбивається в сутінках ліній,
І сліди у темнім підвалі
Перетворяться з сонцем на іній...

У квадрат заточені звуки...
Б'ються у площі його,
З видихом стиснуться руки...
І квадрат стане колом всьОго...

Ні, не виростуть грані,
Третій вимір надасть повноту,
Відчуття завмирають в питанні...
І об'єм проковтне площину...

Знов нанесених ліній квадрата...

... Відблиск світла на грані всьОго...
Заплямовані спини слідами...
Нагріте на полум'ї скло...
Чорнотою покриє безкраї

Стіни схилу, що там, на горі...

По стіні повзе відгук на ехо,
Тіло б'ється в холодні кути...
Павутиння плете недалеко
Свої теплі перлини з води...

Напівсон ковзне тінню в квадраті...
І наповнить весь простір теплом...
Тане лід на полицях кімнати,
Огортаючись полум'ям... Сном...

//28.07.08