Подорож диханням

Видих тіл і вдих в душах...
Б'ється сміх, що так їх душить,
Ковзаючи стінками судин,
Сягаючи душевних низовин...

Тінь на стелі перерветься...
Вдвічі, втричі ніч зігнеться...
Сміх крізь видих у потоках,
Ллється, ріжучи у стопах...

Що йдуть по землі...
Чорні ліхтарі
У темряву дорогу вкажуть...

І сміх луна, та весело не стане,
Чиясь рука натисне на стоп-крани...
І потяг, зупинившись у кімнаті,
Нас випустить у темні шахти...

Які належать ночі...

Розбіжимося ми у лабіринтах слова,
Стіна на шахті охолола,
Притиснутись до неї, щоб не впасти
І дихати так часто, часто, часто...

Щоб зберегти своє тепло...
Що паром ляже не на скло,
А на холодні стіни шахти...

//22.07.08