Наскрізь захоплені, розбиті знову,
Заховані у статуї в руках
Холодні дні втамують голод--
Він завмирає у пісках...

Без сходинок і поступових рухів
До сфер небесних уві сні
Злітати в вирі ніжних звуків...
І падати на ніж в траві...

Замкнути двері поспіхом в реальність,
Сплести мотузку, щоб тримала мій політ,
Втекти, залишитись, зламатись?
Замкнути вежу в рідний світ...

Звичайні літери будують сходи,
Без поспіху, тримаючи в руках
Парасольку, що вийшла вже із моди,
Тінь піднімається на дах...

//12.06.08