Автопілот
За вальсом крил,
За вітром з-під дороги,
За сутінками жил,
Що втратили тривогу...
І догорають на тлі сухих листків...
За змахом шалі, що з плеча злетіла...
Наспіх повітря й крила полонила,
І попелом посипані пір'їни...
Комедія торкнулась порошини...
Що в своїм танці повторила вітер...
Синь неба себе в бокал зливає,
Ковтком вогонь в горлянці запалає...
Зімкни склепіння вуст...
Що маком пахнуть...
Порожня мить засліплює усе -
Тонкий туман на мокрому шосе,
Вода з обличчя постаті на глині...
Із вуст зливаються потоки сині...
Завмерши на руках мозаїка зі снів,
Байдужим значенням для вітру
Торкнеться тишею минулих днів,
Автопілотом на вершину світу...
...Злетить байдужим кроком крок...
Розлита пастка - її я знову витру...
Холодний дим таких же двох зірок...
Німим цілунком на колінах вітру...
//14.08.08

