Смарагдові глибини проміння поглинають,
У царстві тіней світло навпомацки шукають...
Туманом ніжним в'ються наші сни...
Над гладдю темною, шукаючи краси...

...І чашка чаю за вікном
Терпким гарячим ароматом
Вбирає день, покірним дном,
Що розливається гранатом...

Сухий листок на блюдце упаде...
Огорнутий сліпим поривом вітру...
Він спогад ніжний знову принесе...
Хоч за вікном стікає літо...

І змилась фарба з квітів і дерев,
З обличчя літніх "самок" моди...
І сірим залишИвся день--
Останній штрих осінньої природи...

Наліт у серці стінку збудував,
Не даючи проходу сокам світла...
Ця осінь... Ніжний шепіт трав...
І пісня слів в німих поривах вітру...

//12.07.08