В мої очі насипали перцю.
Колискову співає "Evanescence".
Як би не заснути у час пік?
Не проїхати зупинку? Не доїхати до КРЕСу?

А там - гопники, у спортивках, з "Оболонню".
А там - вся кримінальна спільнота дибільного міста.
А я - у вузьких джинсах, анімованій футболці:
Мене ж заб*ють, скинуть у кар*єр і немає Христі!

І "Жді Мєня" вперше не зможе розшукати
Пофарбовану, метр шістдесят, картате пальто.
І улюблений дядько з ментівки вперше оцінить,
Що одружений; бо зникла коханка - ніхто.

І засмутиться ЛУні - я так і не віддала їй дисків,
Зрадіє Саша - непотрібно повертати книгу,
"Пофіг", - скаже якийсь тіпок з універу...
І я не поїду ні в Бухарест, ані в Ригу

А через тисячу років мій скелет знайдуть археологи,
Обізвуть  "Homo Sapiens" і поставлять у музей,
Мої порожні очі п*ялитимуться на школярів,
А ті - чомусь скажуть на мене "Гей".

Моя  душа літатиме облізлим ангелом
І слідкуватиме за вами, з*являючись совістю,
Допоки ви не сдохнете у лікарні або на автостраді.
До зустрічі на небі! Проживіть із користю!

P.S. Дякую, доїхала нормально, зараз вдома.
То був ліричний відступ, перевтома.

(19.05.09)