Ні, я не вимагатиму від Вас щирості,
Можете не вигадувати красивих слів.
Не порівнюйте Вашу розкіш із моєю бідністю,
І без мікроскопів видно пацюків
У цій голові, що оцінила Вашу геніальність,
Забивши на вимову і ментальність.
Я і надалі буду збирати колекцію Вас,
Намагаючись досягнути ідеаЛУ,
Творитиму плей-лист, робитиму програму,
Де гратимуть мій рок і Ваш улюблений джаз.

Ні, сьогодні я назву Вас "світлою головою"
За станом душі, а не за кольором волосся.
Можете назвати мене курвою святою,
Жертвою критики чи нащадком колгоспу.
Сьогодні за Вашим пафосом і надмірним епатажем
Я помітила комплекс, прикритий Ермітажем.
І слова, що давно за кордоном цензури,
Вже більше не б*ють, а існують багном.
Хоча, можливо, завтра я відкрию Ваш новий том
І знову стану членом в рятівній адвокатурі.

Шість моїх років давно десь в дев*яностих
З прозорими мізками, невласними думками.
Звичайно, вплинути на дитину просто:
Ви вбили пріорітети своїми ж кулаками,
Розставили добро і зло, показали винних/правих,
А я вже повнолітня, мене мій Рок позбавив
Вашої попсовості перекручених історій,
Маю свій літопис, в нім погляди не Ваші.
Не їстиму завареної горохової каші!
Помацайте, на шиї - голова, без макаронів!

Жіночого роду місто, Ви трішечки відкрили мені душу,
В ній - невідомі сходи і божественно величні мости.
А ще - мурахи, заклопотані і схожі
На мої настрої (ангели й чорти)!
Десь за обличчями фонтанів і фастфудів
Ви заховали постать Знівідкуди,
А я її шукала, вивчаючи клітини
Вашого тіла без ініціала.
Ви щось мені відкрили, щось давно забрали,
Та знов дивлюся в Ваші очі - очі закутої княгині.

(4.05.09)