*     *     *

Як дивно збирати невипиту каву
В архів свого смутку, в альбом забуття.
І долю свою, нерозчинно-гіркаву,
Гадати на гущі холодних нестям.

Твоя філіжанка застигла в надії,
Що хтось обпече її кропом жаги.
Але цей напій вже ніяк не подіє,
Хоч в нім від сльозини твоєї - круги.

В кав'ярні на розі облуд і святилищ,
Де очі твої, наче зорі в раю,
Усі сподівання мої розчинились.
...Тому я розчинної кави не п'ю.

Отредактировано AleksGun (2009-04-27 17:06:17)