Я закінчив свій перерозподіл
Сподівань, жінок, гітар та днів.
Свої сходи в небо залишив на сході,
А на заході - лахміття прапорів.

Ти не знаєш, як мене здолати,
Я не знаю, як здолати час.
І вантаж любові зліплено із вати.
Надто швидко "ми" переростали в "нас".

Ти закріпила за собою право
Тонути в дверях, плакати у чай.
Хоч раз взяла б пересолила страву,
А я хоч раз би запросив за небокрай.

І кожен раз у тихому смерканні
Невже не можна поєднати нам
Твоє хотіння та моє бажання,
Твоє "візьми" і все моє "віддам"?!

Отсаннім дотиком я скину з тебе листя,
Прошепочу всім світовим гіллям.
В моїх думках занадто мало місця,
А на моєму сонці так багато плям.

Щоб розігнатися до швидкості кохання,
Аби утримати той зайвий тихий день,
І щоб не дати змерзнути бажанням,
Я розпалю багаття текстами пісень.