Місячнії темні плями
Шепочуть щось. До кого промовляють?
День зіпсувався вже, та й згнив,
І вечірні зорі догоряють.
На обличчі - (ну!!), поглянь, збагни,
Що за почуття на ньому бачиш?!
Тільки зіроньки провисли у вікні.
Місяць їм цього ніколи не пробачить.
І хоч століттями просять про це
Його вовки і пси, як до неба виють,
Люди вмовляють зглянутись, проте....
Не про прощення вони щоночі мріють.
Нічого не збагну, сьогодні не загину,
Та тільки світ не відповів мені,
Куди сьогодні - як засну - полину,
Кого сьогодні бачитиму уві сні?
Та нехай, сама дізнаюсь, лише от...
Чи то мариться мені цієї ночі,
Чи то тії жовті стіни
Вганяють тугу в сині очі?
