Так можна й навіки заклякнуть в трагічній задумі
Мовчати й втрачати, ховать якнайглибше й вмирать
Німіти душею, не чуть більше серця відлуння
Скувати й замкнути, заперти й накласти печать
Хворіти душею/душить в собі все непокірне
Спалить усе к бісу, а попіл за вітром пустить
Ніщо не впускати й нізащо нікому не вірить
Бодай скам’яніти... Тоді вже, мабуть, не болить
В трагічній задумі...
Страница: 1
Сообщений 1 страница 3 из 3
Поделиться12009-03-28 22:53:09
Поделиться22009-03-29 20:00:42
Остыть бы. Остыть насовсем... Стать льдом, но не туманом, снегом, но не слякотью, окаменеть, но не растечься...
(с) Сергей Лукьяненко
Хороший стих. Душевный и ясный. Хоть и чувствуется застывшая боль.
Поделиться32009-03-29 21:16:57
так деприсово... весна ж на дворі... сумно(
Страница: 1

