Весна

Час бринить струною
В синій висоті,
Сонце будить хвою
Від зимових снів…

Озеро, зігріте
Маревом небес,
Льодом ще укрите,
Спить і жде чудес…

Але сонця промінь
Розтопив краї,
Наче на долоні
Схилом тане сніг,

На крутому боці
Зеленить трава,
Під весняним сонцем
Знову ожива…

Унизу, під схилом,
Ще зима живе,
Снігом  землю вкрила,
Тінню береже,

Холодом сповила.
Спокій… тиша… сон…
А вгорі Ярило
Б’є в весняний дзвон,

Променями сяє
Він у всій красі,
Землю обіймає,
Проганяє сни,

Каже їй: «Кохана,
Пробудись від сну!
Ти зміни убрання,
Одягни весну!

Затанцюй струмками,
Розплети траву,
Заспівай пташками
Неба вишину,

Заквітчай навколо
Проліски лісів,
Ряст в бузкове коло
Наплети вінків,

В дзеркало озерця
Подивися знов!
Прокидайся, Серце!
Пробудись, Любов!»

24.02.09