Щось погасло в очах тернових...
Зачаївсь між віями смуток
То не сльози – моя отрута
Щойно вичавлена з любові
З полином заварена кава...
Ти ж бо знаєш, я не навмисно
Це ж неначе напитись крові
Це ж немов на курок натиснуть
...
Хай не сповідь, але ж відверто
Сивина твоя – гріх мій смертний
13.08.08
Отредактировано Татьяна Дударь (2009-02-25 21:24:10)

