В танці осінні, хвилі багряні
Нас закликає осінь-путана
Та коней життя заганяючи в милі
Поспіхом знов прокидаєшся рано
І, заливаючи в жили бадьорість –
Склянка, наповнена тонусом кави
Ти відчуваєш прозору раптовість:
Очі у дзеркалі дивляться втомлено
Ти озираєшся – й дивишся: осінь.
Ні, не таку ти її вже бачив:
Осіння депресія, калюжі, втома.
А тут – осінь-фантазія, осінь-удача.
І бачиш ти: золото – противага холоду,
Мокрий асфальт облизує небо…
Й доречно так зараз – гарячого грогу,
А особливо – від тебе.