В безодню падає стрімка вода -
В безодню почуттів нестримних
І над проваллям мрій стою одна,
Чекаю хвиль палких невпинних.

Твій подих поряд пам’ятаю,
Питливий  погляд очі в очі -
Штовхає віддати тіло водограю?
Чи то віддати душу ночі?

Я так не можу,  вибачай мені,
Мене світлим виром захопило.
Приречена жити щасливо всі дні,
Бо над водою несуть мене крила.

Нема  розчарування й болю,
То сльози справджених надій:
Бо я сама про тебе просила долю,
Бо сам ти казав, що мій.

Тільки твоя любов невідома,
У небуття клітини відмирають.
Від дотику твого холоне
Реальність й зорі коллапсують.

Отредактировано Илорна (2009-01-29 00:12:00)