Темна ніч на село заступила,
Як велося із давніх-давен.
На розмову до вольного вітру,
Вийшов старий зп"янілий Семен.
Двоє янголів з неба упало,
А в очах у них сила і лють.
У смертельних зціпившись обіймах,
Один-одного крилами б"ють.
Кров змішалася з кров"ю, бруд з брудом,
І не може Семен розібрать.
Який із них - чорний, який із них - білий,
Якого сокирой рубать.

Так б"ючися, катались по землі,
І від того здригалась вона.
Їх небеснії чисті одежі,
Укривала багнюка земна.
У небесно-пекельному танці,
Позабувши всі інші діла.
У суперника міцно вціпившись,
Один-одному трощать крила.
Пил та пір"я засліплюють очі,
І не може Семен розібрать.
Який із них - чорний, який із них - білий,
Якого сокирой рубать.

Перші зорі село освітили,
Десь далеко півні вже кричать.
Як брати, обійнявшися міцно,
Двоє янголів мертвих лежать.
Ранок вже наступа на подвір"я,
Так велося із давніх-давен.
Промовляє до вольного вітру,
Плаче бідний, тверезий Семен.
Двоє янголів з неба упало,
І нажаль я не зміг розібрать.
Який із них - чорний, який із них - білий,
Якого сокирой рубать.