Ранок над морем

Туманом ранок застилає море,
І хмари я розрівнюю на ліжку,
Стихають хвилі, тихне їх розмова,
Міняють варту янголи неспішно.

Я опускаюсь в теплу-теплу воду
Навколішки. Так незбагненно тихо...
І дихає туман – до горизонту, –
Кисіль повільно огортає рифи.

Як в молоці. Я підіймаю руку –
Між пальцями стікає сива пара
І розчиняється, як водна завірюха
І птах над головою однобарвий.

У грудях прокидається бажання:
Я хочу знов побачити навколо.
Руками розсуваю дим зітхання.
Он райдуга над обрієм безкрайнім,
Летить метелик над блискучим морем.