Коли знову Я в якійсь халепі,
Завжди згадую тебе.
Пиво в пляшці, пиво в банці
Пиво темнеє.
І коли в очах темніє,
Ти завжди десь поруч є,
І мій шлунок промовляє
До тебе:
Темнеє, темнеє,
«Оболонь» темнеє!
Чую твій далекий шепіт,
Він до мене йде.
І коли розбито серце,
І мені на все блювать,
Я беру зелену пляшку
І іду співать.
І нехай хоч впаде небо,
Знайду відповідь в тобі.
Істина у пляшці.
Let it be. Вір мені.
Тож нехай, тож нехай,
Тож нехай, тож нехай –
Істина у пиві,
Так і знай.
І якщо не знаєш зранку,
Що було увечері –
Краще келиха міцного
Не знайти тобі!
Якщо Я колись протверезію,
Або зовсім перестану пить –
Світ утратить ще одного поета
У ту ж саму мить.
Тільки глянути тверезим оком
Досить аби зрозуміть –
Лише в стані повної Нірвани
Маєш відповідь.



мне бы так сохраниться!