* * *
Твоя душа вже не між нами:
Вона розшукує світи.
І тільки пристрастей цунамі
Нас бережуть від німоти.
Як гірко й боляче зізнатись.
Що ти у Всесвіті — одна.
Жаги покірної ненасить
Переповила сірина.
Й кому віддати свій рятунок?
Кому відміряти свій страх,
Коли гарячі серця струни
Уже холонуть на вітрах?..
Отредактировано AleksGun (2008-12-04 15:39:57)

Настроение у всех такое осеннее и печальное пошло, как говориться, пора осенняя делает свое дело.