Я чую шум вітрів і музику природи,
я бачу сяйво зір у небесах,
ним милувалися прадавнії народи,
воно відіб'ється в майбутніх голосах.

Я йду вперед у темряву величну
і відчуваю дихання весни,
у небі бачу я красу одвічну,
її я заберу у свої сни.

З душі у небо думка лине,
я хочу знати свою долю,
бо час так невблаганно плине,
не знаю скільки вип'ю болю.

В цю мить такі чудові мрії
несу з собою у думках,
і серце сповнене надії,
що вони справдяться в віках.

Для рідних прагну щастя й миру,
любові й злагоди в житті,
для себе хочу сильну віру,
щоб було світло на путі.

Усі ці радісні бажання
несуть мене у просторі на крилах,
і одкровенне є зізнання:
"Моя мета мені по силах!"

P.S. Звичайно, весна - це не в тему, коли осінь за вікном, але вірш писався не зараз..