Мрії летять в сіре небо,
зібрались на обрії хмари,
думки линуть до тебе,
а, може, це лише примари.

Може, це лише здалося,
що спільне є щось у нас,
та в світі так повелося,
що завжди приходить час

Коли ідеш під грозою,
й усмішку чиюсь шукаєш,
зустрітися з кимось хочеш
і вперто на щось чекаєш

Легкість охоплює душу,
ідеш і не чуєш ніг,
я сильною бути мушу,
можливо, і ти б так зміг...