Я не пишаюся тим, що живу в Україні.
Це чужа й не гостинна земля.
Тут немає кінця цій руїні.
Тут конає голодне дитя.

Може так би його помирати.
Не залишила жінка, що в світ народила.
Як не є, а вона його мати.
Але й їй стало жити не сила.

Тут остання надія й достаток.
Розділивсь на «блакить» и «помаранчів».
Понаставляли своїх скрізь палаток.
А пишаються так, мов поставили ранчо.

Корумповані чини позажиралися в Раді.
Вирішив президент їх розпускати.
А як коштів на перевибори не хватить громаді
То в народу заберуть й депозити й зарплати.