Останній подих на папері,
Нема вогню ,душі нема,
Всі йдіть! і зачиняйте двері
Нехай зостануся  сама.
Забившись в вугол плаче сподівання,
Що я покинула його,
Лишь чуть тихесеньке дихання,
Вогню в душі остнього мого,
Сумує небо,вікна плачуть,
Свинець з душі нехай летить,
Ні!ті люди більш ніщо не бачуть,
Гублю я з світом сіру нить.
Скарб мій,він є особливим,
Тонкий слой часу на нього припадає,
І не збагнуть його хоробрим і сміливим,
А як дістать його ніхто не знає....