Смерека

(Почуте в місті. Не вигадане)

Біля пам’ятника Сковороді, що у Києві
Сидів гурт підлітків.
Всі як одні були зодягнені в чорне.
Чорні майки, і чорні стіли в 30-градусну спеку.
Підлітки називали себе блекерами.
І, справді, були вони якісь в усіх розуміннях – темними.
Вони пускали пляшку славутича по колу,
і курили одну цигарку – на всіх – по три тяги кожному.
Зненацька один із них запитав:
-Чуваки, а как будет «смерека» па-русскі?
- Сумерки. – ляпнув хтось збоку.
Між підлітками зав’язалась дискусія.
- Во бля, дебил! «Смерека» - это цветок такой, помнишь, как в песне?
Ой смереко, розкажи мені смереко,
Чом ростеш ти так далеко…-
Третій, кинувши недопалок під ноги ,
підлив масла у вогонь суперечки
- «Смерека» - это не цветок, это куст такой.
С такимиии вооот листиками.
І він заходився показувати розлоге листя:
зелене і кучеряве. Мабуть такого й не буває в природі.
- Ладно, чуваки, идем лучше еще по пивку бахнем.
І гурт підлітків в чорному пішов у напрямку кіоску.
У Київ заповзали на волохатих лапах сутінки.
Десь далеко росли смереки.
Мені здалося, що пам’ятник Сковороді, здригнувся
від почутого.
Мені здалося, що підлітки не жартували.

25.08.08. київ (біля пам’ятника Сковороді)